Чому моя дитина не слухає?

Do you have days where you feel like your child just isn’t listening, no matter how hard you try to connect with them?  We’ve all had them as parents and it’s easy to start questioning if you’re doing something wrong or if there might be more to the situation.  So you might get their hearing checked and if nothing is wrong what next?  It’s natural to feel frustrated and worried, especially when communication feels like an uphill battle.

Чи бувають у вас дні, коли здається, що ваша дитина просто не слухає, незважаючи на всі ваші зусилля налагодити з нею контакт? У всіх нас, батьків, бувають такі дні, і ми легко починаємо сумніватися, чи ми робимо щось не так, чи може бути ще щось, що впливає на ситуацію. Можливо, ви перевірите слух дитини, і якщо все гаразд, то що далі? Цілком природно відчувати розчарування і занепокоєння, особливо коли спілкування схоже на важку битву.

Parenting is never easy, and when you’re navigating the unique challenges of raising a neurodivergent or adopted child, communication can bring very specific challenges.

Батьківство ніколи не буває легким, а коли ви маєте справу з унікальними викликами виховання нейродивергентної або прийомної дитини, спілкування може стати дуже складним завданням.

How speech develops

Як розвивається мовлення

Communication is the cornerstone of connection, but it’s a journey that begins long before words are spoken.  In the first few months of life, babies show their interest in communicating by listening intently to the sound of the human voice, looking at people’s faces when they talk, and then engaging in back-and-forth babbling games with their caregivers. Talking, singing, and reading to a child are crucial for language development.

Комунікація є основою зв’язку, але це подорож, яка починається ще до того, як вимовляються перші слова. У перші місяці життя немовлята виявляють інтерес до спілкування, уважно прислухаючись до звуку людського голосу, дивлячись на обличчя людей, коли вони говорять, а потім беручи участь в іграх з лепетанням взад-вперед з їхніми опікунами. Розмови, співи та читання з дитиною мають вирішальне значення для розвитку мови.

Children need to develop several sets of complementary skills to become skilled communicators during their early years:

Дітям потрібно розвинути кілька наборів взаємодоповнюючих навичок, щоб стати вправними комунікаторами в ранньому віці:

Oral motor skills are not just for eating and drinking, but also for speech production.

Орально-моторні навички важливі не лише для їжі та пиття, але й для вироблення мовлення.

Receptive language refers to how your child understands language. This is about listening and following directions (e.g. “Put your shoes on”) relies on receptive language skills.

Рецептивна мова стосується того, як ваша дитина розуміє мовлення. Це включає вміння слухати і виконувати вказівки (наприклад, «Взувайся») і залежить від мовних навичок сприйняття.

Expressive language refers to how they use words to express themselves. This is vital for children to be able to put their feelings into words “I’m hungry”.

Експресивна мова стосується того, як вони використовують слова для самовираження. Для дітей дуже важливо вміти виражати свої почуття словами, наприклад, «я хочу їсти».

Understanding the intricacies of language processing can feel like deciphering a complex puzzle, especially when your child faces additional challenges. It’s normal to worry about their ability to express themselves or comprehend the world around them.

Розуміння тонкощів мовної обробки може нагадувати розшифровку складної головоломки, особливо коли ваша дитина стикається з додатковими труднощами. Це нормально – турбуватися про її здатність виражати себе або розуміти навколишній світ.

Challenges to speech development due to trauma

Труднощі розвитку мовлення внаслідок травми

Trauma can cast a long shadow, affecting every aspect of a child’s development, including their ability to communicate. Decreased social interactions due to trauma early on can lead to language delays. Prenatal exposure to drugs, poor nutrition, and low birth weight are additional risk factors.  On top of this many children remain overly alert to signs of danger around them so don’t find it easy to stay still and pay attention.

Травма може залишити тривалий слід, впливаючи на всі аспекти розвитку дитини, в тому числі на її здатність до спілкування. Зниження соціальної взаємодії внаслідок травми в ранньому віці може призвести до затримок у розвитку мови. Пренатальний вплив наркотиків, погане харчування та низька вага при народженні є додатковими факторами ризику. Крім того, багато дітей залишаються надмірно настороженими до ознак небезпеки навколо них, тому їм нелегко залишатися спікійними та уважними.

Challenges due to speech development due to neurodivergence

Труднощі через нейродивергентність розвитку мовлення

Parenting a neurodivergent child comes with its own set of unique challenges.  Autistic children and those with ADHD have a range of communication skills and abilities. Some have excellent communication skills, while others struggle to relate and communicate with others.

Виховання нейродивергентної дитини приносить свої унікальні труднощі. Діти з аутизмом та СДУГ мають різний рівень розвитку комунікативних навичок та здібностей. Дехто має відмінні комунікативні навички, в той час як решта намагаються налагодити стосунки та спілкуватися з іншими людьми.

Neurodivergence means that some people experience (sensory) and communicate with the world differently, which society may not always accommodate well. This can mean your child will become anxious in environments where their communication and sensory preferences are not well understood.

Нейродивергентність означає, що деякі люди по-різному переживають (сенсорний досвід) і спілкуються з навколишнім світом, що не завжди може бути прийнятним для суспільства. Це може означати, що ваша дитина буде ставати тривожною в середовищі, де її комунікаційні та сенсорні вподобання недостатньо зрозумілі.

Why feeling safe matters

Чому важливо відчувати себе в безпеці

Perceiving cues of safety allows us to socialise, while cues of danger trigger fight, flight, or shutdown responses. You can read more about this in our blog about Dr Stephen Porges PolyVagal Theory.   Hypervigilance to danger cues can affect speech development by reducing attention to language and social engagement cues.

Сприйняття сигналів безпеки дозволяє нам соціалізуватися, тоді як сигнали небезпеки викликають реакції боротьби, втечі або припинення активності. Ви можете прочитати більше про це в нашому блозі про Полівагальну Теорію доктора Стівена Порджеса. Гіперчутливість до сигналів небезпеки може вплинути на розвиток мовлення, зменшуючи увагу до мовних сигналів і сигналів соціальної активності.

In children, difficulties in listening and reading facial expressions can stem from an innate response to needing to focus on whether we feel safe or not. This can lead to reduced awareness of the human voice, or over responsiveness to deep voices (sorry Dads) making it challenging for children to attend to what is being said to them.  Additionally, they may display a flatter affect, make less eye contact, and have difficulty interpreting emotions, leading to challenges in empathy and social engagement.

Труднощі зі слухом і розпізнаванням виразу обличчя можуть виникати у дітей через нашу природну потребу зосередитися на тому, чи відчуваємо ми себе в безпеці, чи ні. Це може призвести до зниження уваги до людського голосу або надмірної реакції на низькі голоси (вибачте, татусі), що ускладнює дитині сприйняття того, що їм кажуть. Крім того, вони можуть демонструвати менш емоційний вираз обличчя, рідше дивитися в очі та мати труднощі з інтерпретацією емоцій, що призводить до проблем зі співпереживанням і соціальними взаємодіями.

This is why when children are melting down nothing we say makes a difference.  Understanding the science behind your child’s responses can offer valuable insights into their behaviour. When you recognise the signs of stress or danger, you can provide the support and reassurance they need to feel safe and secure. Your presence, more than your words, is a beacon of comfort in a world that may feel overwhelming at times.

Ось чому, коли діти плачуть, ніщо з того, що ми говоримо, не змінює ситуацію. Розуміння наукового підґрунтя реакцій вашої дитини може дати цінну інформацію про її поведінку. Коли ви розпізнаєте ознаки стресу чи небезпеки, ви можете надати підтримку і заспокоїти її, щоб вона відчувала себе в безпеці. Ваша присутність, більше ніж ваші слова, є маяком комфорту у світі, який іноді може здаватися перевантаженим.

Top tips

Основні поради

Keep Sentences Simple: When communicating with your child, use short and simple sentences. This aids their language processing and comprehension, making it easier for them to understand and respond.

Робіть речення простими: Коли спілкуєтесь з вашою дитиною, використовуйте короткі та прості речення. Це допоможе їй краще обробити та сприйняти мовлення, полегшить розуміння та відповідь.

Allow Pauses: Give your child time to process information by allowing pauses before repeating yourself or giving additional instructions. This helps prevent overwhelm and supports their ability to engage in effective communication.

Дайте час: Дайте вашій дитині час обробити інформацію, роблячи паузи перед тим, як повторити або дати додаткові вказівки. Це допомагає запобігти перевантаженню та підтримує здатність дитини ефективно спілкуватися.

Pay Attention to Prosody: Be mindful of your intonation, stress patterns, loudness variations, pausing, and rhythm when speaking to your child. By using a sing song voice you can convey meaning and emotion, enhancing their understanding of your message.

Звертайте увагу на просодію: Під час розмови з вашою дитиною слідкуйте за інтонацією, наголосом, гучністю, паузами та ритмом. Використання мелодійного голосу допоможе вам передавати значення та емоції, покращуючи розуміння вашого повідомлення.

Show, Don’t Just Tell: Instead of solely giving verbal instructions, use demonstrations to show or guide your child in what you mean. This non-verbal approach can be more effective, especially for children who learn best through hands-on experiences. Combined with warm facial expressions and head gestures this signals safety.

Показуйте, а не просто вказуйте: Замість того, щоб лише давати словесні вказівки, використовуйте демонстрації для того, щоб показати дитині або допомогти їй зрозуміти, що ви маєте на увазі. Такий невербальний підхід може бути ефективнішим, особливо для дітей, які найкраще навчаються через практичний досвід. У поєднанні з теплими виразами обличчя та жестами головою це сигналізує про безпеку.

How can Theraplay® Help?

Як може допомогти Theraplay® ?

Our Theraplay sessions are designed to be fun and interactive, providing valuable opportunities for connection and growth. From silly faces to rhythmic clapping, each activity is tailored to your child’s unique communication and needs and preferences.

Наші заняття Theraplay розроблені таким чином, щоб бути веселими та інтерактивними, надаючи цінні можливості для спілкування та розвитку. Від смішних облич до ритмічного плескання в долоні – кожна вправа пристосована до унікального стилю спілкування, потреб і вподобань вашої дитини.

If you want to play games that focus on receptive language, one of our favourites is Simon Says.  Check out our socials for tips on different Theraplay ways to play this classic game.

Якщо ви хочете пограти в ігри, які зосереджуються на сприйнятті мови, то однією з наших улюблених є гра «Саймон каже…». Перевірте наші соціальні мережі щоб отримати поради Theraplay щодо різних способів грати в цю класичну гру.

Charlotte Jenkins is the founder and a director of Beacon Family Services. She is an experienced social worker supporting children and families therapeutically using Theraplay and Dyadic Developmental Psychotherapy.  She is also trained in Sensory Attachment Intervention which focuses on helping children and parents coregulate their nervous systems to build their relationships.

Шарлотта Дженкінс – засновниця та директорка Beacon Family Services. Вона є досвідченим соціальним працівником, який надає терапевтичну підтримку дітям та сім’ям, використовуючи терапевтичну гру та діадичну розвиткову психотерапію. Вона також пройшла підготовку в області сенсорного втручання для розвитку прив’зування, що фокусується на допомозі дітям і батькам у регуляції нервової системи для побудови їхніх стосунків.